дух

ч.

1) род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу. || У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її. || В ідеалістичній філософії – нематеріальне начало, яке лежить в основі всіх речей і явищ та є первинним щодо матерії. Абсолютний дух.

2) род. -у, тільки одн. Внутрішній стан, моральна сила людини, колективу.

••

Занепада́ти ду́хом — втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь.

Набира́тися ду́ху — набиратися сміливості, рішучості; наважуватися.

3) род. -у, тільки одн. Загальний внутрішній зміст і напрям, основний характер чого-небудь. || Суть, істинний сенс; зміст чого-небудь. || Який-небудь елемент, що визначає поведінку, характер, напрям думок і т. ін.

••

У ду́сі чого — у певному напрямку.

4) род. -а. За міфологічними і релігійними уявленнями – добра або зла безплотна, надприродна істота, що бере участь у житті природи і людини.

••

Злий (нечи́стий, лихи́й і т. ін.) дух — за релігійними уявленнями – надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт.

Святи́й Дух — за християнським віровченням – третя особа Святої Трійці.

5) род. -а, тільки одн. За релігійними уявленнями – безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа.

••

На духу́ заст. — на сповіді.

6) род. -у, тільки одн., розм. Процес вдихання й видихання повітря (перев. у сталих словосполученнях); дихання.

••

Що є ду́ху — з усієї сили, скільки вистачає сили.

7) род. -у, тільки одн., розм. Те саме, що повітря. || Тепле, нагріте повітря.

8) род. -у, тільки одн., розм. Те саме, що запах; аромат.

••

Щоб [і] ду́ху не було́ — настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь.

Ні слу́ху, ні ду́ху — нема ніякої звістки.